Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від Луки 18:18-27
18. Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” 19. А Ісус озвавсь до нього: “Чому Мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. 20. Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.” 21. Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.” 22. Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.” 23. Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. 24. Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! 25. Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.” 26. А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” 27. Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”
Коментарі Отців Церкви
Лк 18:18-23 Ісус відповідає на запитання
Лестощі, змішані з шахрайством та обманом. Кирило Александрійський: Натовп юдеїв … з їхніми князями та вчителями … дивився на Христа як на просту людину, як на одного з нас, а не як на Бога, який став людиною. Вони підійшли до Нього, щоб випробувати Його і накинути на Нього сітки своєї хитрості. … Він називається тут знатним. Він вважав, що навчився закону і вважав, що його навчали правильно. Він уявляв собі, що може переконати Христа запровадити власні закони та зневажити заповідь, сказану наймудрішим Мойсеєм. Метою цих юдеїв було довести, що Христос був супротивний колишнім заповідям та протистояв їм, і встановив нові закони своїм авторитетом, на противагу раніше існуючим. Їхнє зле поводження щодо Нього мало фальшивий привід. Він наближається і робить вигляд, що говорить доброзичливо. Він називає Христа “учителем”, називає Його “добрим”, і прикидається наче бажає стати Його учнем. Він каже: “Що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” Зверніть увагу, як він змішує лестощі з шахрайством та обманом, як той, хто змішує оцет із медом. Він вважав, що може обдурити Христа таким чином (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 122).
Бути незмінно Добрим – особлива характеристика Бога. Кирило Александрійський: Яку відповідь дає Всезнаючий, про якого написано, що Він “ловить мудреців їхнім же лукавством” (Йов 5:13)? “Чому Мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог”. Ви бачите, як Христос негайно довів, що цей знатний не був ні мудрим, ні вченим, хоча він був знатним у юдейській спільноті. Він каже: “Ти не вірив, що Я – Бог, і одяг тіла звів тебе в оману. Чому ти застосував до Мене титули, придатні тільки для вищої природи, в той час як ти все ще вважаєш, що Я – проста людина, як ти, і не перевершую межі людської природи?” У природі, яка перевершує усі межі, Єдиний Бог виявляється добрим за своєю природою, тобто незмінно добрим. … Він каже: “Я не видаюсь тобі істинним Богом. Нерозумно та нерозважливо, ти застосував до Мене властивості та чесноти божественної природи. Чому тоді ти уявляєш собі, що Я, проста людина, яка сама по собі не містить доброти, але отримує її лише завдяки згоді божественної волі, маю властивість незмінної природи?” Таким був сенс того, що говорив Христос (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 122).
Ніхто не є добрим, крім Бога. Аврелій Августин: Бог Отець добрий. Бог Син добрий. Святий Дух добрий. Проте, не існує трьох дібр, але одне добро. Христос сказав: “Ніхто не благий, хіба один Бог”. Господь Ісус Христос не відповів. Він побоювався, що той, хто звертаючись до людини, сказав “учителю благий” може зрозуміти Його тільки як людину. Тому Він не сказав: “Ніхто не є добрим, крім самого Отця”. Але Він сказав: “Ніхто не добрий, крім єдиного Бога”. За ім’ям Отця, дає про себе знати Отець. Ім’я ж Бога включає себе також Сина та Святого Духа, тому що Трійця – це один Бог (Аврелій Августин, Про Трійцю 8).
Радість благодійності. Аврелій Августин: Цей юнак запитав Господа, як досягти вічного життя, і почув, що він повинен продати все своє майно, роздати убогим і мати свій скарб на Небі. Чому ж він відійшов сумний, за винятком того, що він, як каже Євангеліє, мав велике багатство? Одна справа не бажати накопичувати те, чого не маєш. Інша справа – розсіяти те, що було накопичено. Перше подібне до відмови від їжі, останнє – до відсікання кінцівки (Аврелій Августин, Лист 31).
Лк 18:24-27 У Бога все є можливим
“Верблюд” – це товстий кабель, що використовується у мореплавстві. Кирило Александрійський: Цей знатний був надто слабкий у своїх намірах і не зміг навіть вислухати поради про продаж своїх володінь, хоча це було б добре для нього і повне нагород. Наш Господь оголює цю хворобу, яка мешкає у багатих, кажучи: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже”. Тут під “верблюдом” Він має на увазі не тварину за цією назвою, а товстий кабель. Звичаєм тих, хто добре розбирається у мореплавстві, є назвати більш товсті кабелі “верблюдами” (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 123).
Цей верблюд представляє поган та митарів. Амвросій Медіоланський: “Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже”. Це велика сила. Вона має велику вагу у словах. Якими іншими словами Він би більш нагально висловити, що багата людина не повинна хвалитися своїми багатствами, аніж цими, у яких співчутлива людина визначена як щось протиприродне? … Ви також можете зрозуміти їх морально, як слова про кожного грішного та гордого багача. Коли той митар не наважувався підняти очі до Бога, він, обтяжений усвідомленням власних гріхів, був схожий на верблюда. За допомогою своєї сповіді, він пройде через вушко голки легше, ніж той фарисей увійде в Царство Небесне. Фарисей був зарозумілий у молитві, хвалився невинністю та був упевнений у славі. Він відкидав милосердя, проголосив себе (кращим) і звинуватив інших. Він хотів би радше протистояти Господу, аніж просити Його (див. Лк 18:9-41). Якщо хтось злякався слів про верблюда, нехай він злякається від того, чиї справи негідніші за верблюда (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 8.70-72).
Заклик до самозречення. Іван Дамаскин: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже!” Коли всі святі чули цей наказ, вони думали, що повинні відступити від цієї закам’янілості багатства. Вони розсталися з усією своєю власністю. Тим, що роздали свої багатства бідним, вони здобули собі багатство вічне. Вони взяли цей хрест і пішли за Христом. Деякі, як я вже казав вам, пішли, добившись досконалого мучеництва, а інші, практикою самозречення, не відставали від них у житті справжньої мудрості. Знайте, що це заповідь Христа, нашого Царя і Бога, що відводить нас від тлінних речей і робить нас учасниками речей вічних (Іван Дамаскин, Варлаам та Йосиф 15.128-29).
Переклад з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
